Препарати з квіток волошки застосовують в комплексній терапії при хронічних запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів.
Препарати ефективні при набряках, пов'язаних із захворюваннями нирок і серцево-судинної системи.
Квітки волошки входять до складу сечогінних зборів, що використовуються при сечокам'яній хворобі, пиелитах, циститах, уретритах, неврозах і інших захворюваннях (нефриті, нефрозонефритах), при захворюваннях печінки і жовчних шляхів як жовчогінний.
Використовують відвар кошиків як сечогінний, при кашлі та кашлюку, нервових і шлункових захворюваннях, дають дітям від проносу, а також застосовують при маткових кровотечах.
Протизапальні та дезінфікуючі властивості квіток волошки використовуються також при кон'юнктивітах, блефаритах, при підвищеній втомлюваності зорового апарату.
Гіркоти, присутні в рослині покращують функції травлення.
У зв'язку з цим волошка входить до складу зборів, які використовуються при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Настої квіток волошки синьої:
1.1 столову ложку сировини кладуть в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і нагрівають у киплячій воді (на водяній бані) 15 хв.
Потім охолоджують при кімнатній температурі 45 хв, проціджують і масу, що залишилася, віджимають.
Отриманий настій розбавляють кип'яченою водою до початкового об'єму 200 мл.
Настій зберігають у прохолодному місці не більше 2 діб.
Приймають внутрішньо у теплому вигляді по 1 столовій ложці 3 рази на день.
2.Настой готують з розрахунку 1 чайна ложка квіток волошки синьої на 1 склянку окропу.
П'ють по 1/4 склянки 3-4 рази на день за 20 хвилин до їди.
Цей же настій можна вживати і як несильно жовчогінний засіб.
У народній медицині водний настій з квіток волошки синьої також вживають як жарознижувальний засіб при лихоманки, а зовнішньо - у вигляді примочок при деяких захворюваннях очей.
У рукописах XVII століття відзначається, що волошка синій був засобом проти бородавок.
Останні присипають товченими насінням волошки.
